Хто може претендувати на українські держбанки

Потенційними покупцями державних банків можуть бути великі міжнародні банківські групи, які мають достатній капітал та готові пройти всі необхідні регуляторні погодження.

За словами інвестбанкіра та співзасновника FinPoint Сергія Будкіна, потенційний інвестор має не просто продемонструвати фінансові можливості, а й пояснити стратегічний сенс присутності в Україні та представити конкретний план розвитку придбаного банку.

При цьому покупцем не обов'язково має бути новий учасник українського ринку. Інтерес можуть проявити й міжнародні групи, які вже присутні в Україні, але поки мають відносно невеликий масштаб і можуть розглядати придбання держбанку як спосіб розширити бізнес.

Європейський банківський ринок переживає перебудову

Коло потенційних інвесторів зараз обмежене не лише ризиками українського ринку. Європейські банківські групи переглядають власні стратегії та концентруються на країнах, де бачать довгострокові перспективи.

Частина банків, навпаки, скорочує присутність на окремих ринках, якщо не бачить достатнього стратегічного потенціалу. Через це рішення про купівлю українського банку для міжнародної групи має відповідати її загальній стратегії розвитку.

Водночас Україна може бути цікавою для банків, які розглядають Центральну та Східну Європу як єдиний стратегічний регіон. У такому випадку придбання українського банку може стати частиною ширшої експансії.

Російський бізнес може стати перешкодою для інвесторів

Окремим фактором залишається присутність деяких європейських банків у Росії.

За словами Будкіна, майже всі великі європейські банківські групи, які мали бізнес у Росії на початку повномасштабної війни, намагаються вийти з цього ринку. Проте окремі установи досі не можуть завершити цей процес через російські обмеження.

Для потенційного покупця українського держбанку це може мати значення під час проходження необхідних погоджень. У результаті кількість міжнародних груп, які одночасно мають фінансові ресурси, стратегічний інтерес до України та можливість пройти всі регуляторні процедури, може залишитися обмеженою.

Менша кількість претендентів, своєю чергою, означатиме нижчий рівень конкуренції під час приватизації, що потенційно може вплинути і на ціну продажу.

Ощадбанк можуть вивести на публічний ринок

Окремо обговорюється майбутнє Ощадбанку. За словами Будкіна, одним із можливих сценаріїв може стати вихід банку на публічний ринок із збереженням контролю держави.

Водночас йдеться не про найближчу перспективу. Такий сценарій може реалізуватися лише через кілька років і потребуватиме відповідної ситуації на фінансовому ринку та готовності держави до такого кроку.

Держава контролює понад половину банківської системи

На кінець 2025 року частка держави в активах банківської системи України становила близько 52%, зазначає Будкін. За його оцінкою, це один із найвищих показників серед європейських країн.

Під час війни значна роль державних банків має практичне значення. Вони беруть участь у реалізації державних програм, кредитуванні пріоритетних секторів та фінансуванні завдань, пов'язаних із функціонуванням держави й оборонного сектору.

Водночас після завершення воєнних ризиків структура банківського ринку може поступово змінюватися. Приватні банки мають більше можливостей оперативно змінювати стратегію, розподіляти капітал і реагувати на нові можливості кредитування та інвестування.

Дивідендна політика може вплинути на вартість банків

Одним із факторів, який потенційні покупці враховуватимуть під час оцінки держбанків, стане можливість розподіляти отриманий прибуток.

За словами Будкіна, державні банки мають можливість виплачувати дивіденди державі. Наприклад, ПриватБанк за підсумками попереднього року спрямував державі 70% прибутку у вигляді дивідендів.

Водночас із п'яти державних банків дивіденди за результатами 2025 року, за словами інвестбанкіра, виплачували лише ПриватБанк та Ощадбанк. Укрексімбанк, Сенс Банк та Укргазбанк спрямовували прибуток на рекапіталізацію.

Якщо після приватизації обмеження щодо розподілу прибутку збережуться, покупець враховуватиме це у своїй фінансовій моделі. Для інвестора важлива не лише здатність банку генерувати прибуток, а й можливість використовувати його після придбання.

Які показники визначатимуть ціну держбанків

Під час оцінки банку інвестори насамперед аналізуватимуть прибутковість, якість активів, структуру капіталу та кредитний портфель.

Особливу складність може становити кредитування підприємств оборонного сектору. Потенційному покупцеві не можна буде розкривати частину чутливої інформації, пов'язаної з такими позичальниками. Тому перед продажем державі може знадобитися окремо врегулювати відповідні ризики, реструктуризувати частину активів або вивести певні позиції з балансу банку.

Ще одним орієнтиром є співвідношення вартості банку до його капіталу. Будкін називає для прибуткового банку в мирній економіці орієнтир близько 1,5–1,7 вартості капіталу, однак фактична оцінка може істотно відрізнятися залежно від якості активів, прибутковості, ризиків та перспектив установи.

Приватизація може тривати понад пів року

Визначити ідеальний момент для продажу державного банку практично неможливо. Підготовка угоди, пошук інвестора, проведення оцінки та проходження регуляторних процедур можуть зайняти сім-вісім місяців, а після підписання угоди ще потрібен час для фактичного переходу права власності.

За цей період можуть змінитися економічна ситуація, вартість банківських активів, умови на європейському фінансовому ринку та оцінка ризиків України.

Тому ключовим питанням для держави стане не спроба вгадати найвигідніший момент на ринку, а побудова прозорої процедури приватизації та доведення її до завершення. Саме від кількості реальних претендентів, якості активів, умов роботи нового власника та правил розподілу прибутку значною мірою залежатиме кінцева вартість державних банків.